Опис досвіду роботи
з теми
«Використання
гуманно-
особистісної педагогіки у
навчанні і вихованні
молодших школярів»
Кожна
дитина несе в собі неповторний світ , але як зробити так, щоб цей світ не
тільки не загубився, а, навпаки, щоб він збагатився, поглибився новими
знаннями, щоб кожна
дитина знайшла своє місце в
житті, щоб вона
відчувала, що ми її любимо, не можемо обійтись без неї ?
Кожний учитель мріє
про те, щоб
навчання на його
уроках було цікавим
для учнів. Як
же зробити урок
цікавим ? Чи всі уроки
можуть бути цікавими?
Всім відомо, що
діти йдуть до
школи за спілкуванням
з друзями, з
учителем і найбільшу
радість і задоволення
вони отримують від
роботи на уроці,
що дозволяє відкрити
себе.
В
своїй роботі я дотримуюсь позиції:
«Переді мною – різні люди
зі своїм сприйняттям
світу; моє завдання – допомогти учневі
пізнати світ його
очима». Але в
який спосіб здійснити
це ? Як вивчити
індивідуальні особливості декількох
десятків дітей ? Чи
реально це ?
Виявляється, реально, якщо
запропонувати школярам різноманітні
шляхи виконання завдань,
дати можливість вибору. Тоді
учень сам знайде
себе.
На мою
думку, висока ефективність
уроку буде тоді,
якщо вчитель іде
на урок не тільки зі
знанням навчального матеріалу,
методів і прийомів
навчання, а й різноманітними способами
і прийомами організації
праці учнів. Тому
що цікаво організовані
уроки привчають дітей
глибоко і всебічно
продумувати розглядувані питання,
давати на них
чіткі відповіді, спостерігати,
аналізувати свої думки,
оперувати навчальним матеріалом,
самостійно здобувати знання.
В
практику своєї роботи я впроваджую особистісно орієнтоване навчання засобами гуманної
педагогіки Ш.О.Амонашвілі.
Методична проблемна тема, над якою я працюю – це «Використання гуманно – особистісної педагогіки у навчанні
і вихованні молодших школярів». Перш, ніж розпочати роботу над даною проблемою,
вирішила чітко для себе з'ясувати, що ж таке гуманна педагогіка ?
Гуманна педагогіка, гуманне
педагогічне мислення не є чимось новим, відкриттям сучасної науки і
практики, воно випливає з вчень видатних педагогів – гуманістів минувшини:
Коменського, Песталоцці, Ушинського, Виготського, Сухомлинського та ін. і
перебуває в постійному пошуку, а життєвість його принципів залежить від рівня
розвитку суспільства і від якості культури вчителя [№6.-с.8], ( Додаток 1).
Система
гуманно – особистісного підходу надихає вчителя на створення такого процесу, в
якому дитина сама вчиться змінювати це життя,
поліпшувати його, удосконалювати, а не пристосовуватись до його умов.
Дехто
вважає, що в початкових класах найчастіше повинні використовуватись ігрові
прийоми, бо діти люблять грати. Ця думка особливо поширена стосовно шестиліток.
Однак, діти прагнуть до шкільного життя зовсім не для того, щоб продовжити свої
ігри, а для того, щоб утвердитись у своєму дорослішанні.
Дітей потрібно вчити не граючись, а серйозно,
з почуттям відповідальності. Це вчитель повинен грати так майстерно свою роль
в освітньому процесі, аби діти в цьому
процесі забули про свою потребу до гри.
Ким є
дитина для вчителя ? Якщо це тільки учень, вихованець, який зобов'язаний
вчитися, засвоювати нові знання, то сила оптимізму в навчальному процесі гасне
і вчителю не раз видається безнадійним той чи інший учень, котрий
відстає від інших і погано себе поводить.
В учневі слід насамперед бачити Людину,
особистість, здатну знайти своє місце в житті, вміти поводитись в певних
життєвих ситуаціях, творчо і самостійно мислити, бачити проблему та знаходити
шляхи її вирішення, бути комунікабельною, уміти співпрацювати з іншими людьми.
Саме
такими є пріоритети гуманно – особистісної педагогіки (Додаток 2).
В гуманно-особистісному процесі за дитиною
зберігається право вільного вибору, тобто, самій обирати вид праці, форму
роботи [№6.-с.27]. Все залежить від мистецького, витонченого подання вчителем
педагогічних процесів ( Додаток 3). Адже гуманний підхід полягає в тому, щоб
навчальний матеріал мав для учня особистісне значення, тобто, щоб він хотів це
вивчити, відчув у ньому потребу.
Гуманно-особистісний освітній
процес приймає дитину такою, як вона є, приймає з життям і пронизує це
життя творчою любов'ю [№1.-с.62].
Особистісно
орієнтована педагогіка потребує переосмислення ролі і статусу вчителя. «Співробітницькі
взаємини вчителя з дітьми повинні стати природною якістю гуманного освітнього
процесу» [№6.-с.90].
Я вважаю, що навчально-виховний процес має
зміцнювати інтерес дитини до пізнання, відкриття нового, забезпечувати міцність
і надійність засвоюваних знань і водночас сприяти становленню в учнів їхньої
особистості, тобто осмисленого, відповідального ставлення до свого
індивідуального й суспільного життя.
За
визначенням Шалви Олександровича, урок у школі є основною
провідною формою організації
життя всіх дітей
і кожного школяра
окремо, урок – це акумулятор життя
дітей [№6.-с.89].
Будуючи свій урок,
хочу, щоб кожна дитина на
уроці була сповнена
очікування чогось цікавого
і незвичайного, нового. Вона
повинна діставати радість
від колективної пізнавальної діяльності. Створюючи на
кожнім уроці умови,
що сприяють усебічному
прояву цих прагнень,
я утверджую радість
дітей на уроках,
задоволення від своєї
праці, що спонукає
дітей до нових
перемог і звершень.
Працюючи
особистісно орієнтовано, я
маю ряд переваг:
можу раціонально розподілити
свій час, допомагати
окремим учням з
особистісними та інтелектуальними проблемами,
не відчуваю труднощів
з дисципліною (Додаток 4 ).
Готуючись
до уроку на основі
особистісно-орієнтованого навчання
[ №7.-с.56], ( Додаток 5), досить часто переді
мною постає таке питання:
«Як найкраще провести початковий етап спілкування
з учнями на уроці ?», адже саме він найчастіше є запорукою подальшого успіху в
роботі. Для цього потрібна спеціальна підготовка,
котра передбачає вміння емоційно налаштовуватися на спілкування ще до початку
уроку. Тут використовую інсценізацію, загадку, пісню, нескладні інтерактивні
технології
( «Мозковий
штурм», «Мікрофон»).
Під
час повідомлення теми і завдань
уроку забезпечую розуміння учнями
змісту їхньої діяльності,
тобто, того, що
вони повинні досягти
на уроці. Адже, дитина
повинна усвідомити, що
навчальний процес - це
не просто ігрова форма
діяльності, не пов'язана з
навчальним предметом. Навчаю дітей
висвітлювати на уроці
свою діяльність , а не вчителя:
«Після
цього уроку я
зможу ..», «Цей урок
навчить мене ...»
Під час вивчення
нового матеріалу створюю проблему,
інтригу чи фантастичну
ситуацію.
Основні
форми навчання, які використовую – групова та індивідуальна.
В
організації навчання та позаурочній діяльності використовую проектну технологію
навчання, що дає
змогу учням опрацювати
більший обсяг матеріалу. Так під час
вивчення теми «Планета Земля» з
природознавства у 4 класі,
учні створили групи
за інтересами і, дослідивши
певні теми, поділилися ними
на уроці, використовуючи інтерактивну
форму роботи «Ажурна
пилка». На заняттях екологічного гуртка розробили і презентували проект «Таємниці краплинки» ( Додаток 6). Презентації робіт
передували спостереження, проведення дослідів, збір матеріалів, робота з
додатковою літературою. До сильних сторін проектного навчання слід віднести
його зорієнтованість на розвиток в учнів
умінь самостійно здобувати знання, використовуючи при цьому різні методи, форми
і засоби навчання.
Під час
розв'язання тієї чи іншої задачі я не боюсь звертатись по допомогу
до учня, бо
дитина постійно повинна відчувати, що з
нею рахуються, цінують її думку.
Навчально – пізнавальні
ігри, створення ситуації
успіху, проблемні ситуації
використовую на етапі
засвоєння знань, формування умінь
і навичок. Учням
надаю право вибору: працювати в
парах, групах, усно
чи письмово. Тут пропоную
дискусії, можу виконувати завдання
разом з учнями,
потім співставити з
ними свої результати.
На
уроках читання заохочую
творчу діяльність дітей, залучаю
їх до написання
власних віршів, казок, у
класному куточку навіть виділили місце, де
юні поети і
письменники записують свої
твори, учні навчилися створювати
власні книжки, які з
радістю дарують першокласникам.
Широко застосовую творчі
завдання на уроках
читання: казка зі зміненим
кінцем, словесне малювання з
доповненням сюжету, читання в
особах, драматизація, читання
анаграм, анаграмних текстів, літературні ігри,
творчі перекази оповідання,
дикторське читання і т. п.
Контроль
знань проводжу за
допомогою парних і
групових форм взаємоконтролю та
взаємоаналізу, щоб учні
вчилися оцінювати свою
діяльність і діяльність
своїх товаришів.
Під час підведення
підсумків уроків обов'язково
звертаюсь до того,
що повинні знати
і вміти учні,
виражаю дітям подяку
за сприяння у
проведенні цікавого уроку,
а в своїх
оцінних судженнях з
приводу роботи дитини
більше спираюсь на
досягнене, на прогрес : «Ти
сьогодні працював значно
краще, але я знаю,
я вірю, що ти
можеш ще краще». Цей
етап завершую такими
видами роботи , як складання
дерева рішень, різними видами
ігор ( «Квітка дружби», «Голосування
ногами» та ін.)
Орієнтація на розвиток активної особистості
учня зумовила вибір інноваційних
технологій навчання, які я використовую у своїй роботі, зокрема, використання інтерактивних,
проблемно-пошукових, дослідницьких методів навчання, методу проекту,
використання комп'ютерно-інформаційних технологій та технологій
колективно-групового навчання (Додаток 7).
Розвивають
пізнавальну активність та творчі
здібності молодших школярів нестандартні уроки – уроки-подорожі, казки,
телепередачі, урок «Веселий
ярмарок», «Математичний експрес»,
«Навколосвітня подорож»
і т. п. ( Додаток 8).
На уроках, побудованих
на основі гуманної
педагогіки та особистісно
орієнтованого навчання дитина
вчиться спілкуватися, говорити,
думати, фантазувати, спостерігати,
помилятися, але тут
помилки не караються,
а виправляються в
атмосфері доброзичливості, взаємоповаги.
На таких уроках
ефект навчання визначається
не обсягом знань,
умінь і навичок, яких
набула дитина, а
участю самої дитини
у процесі здобуття
цих знань.
Отже, працюючи над даною проблемою, особливу
увагу звертаю на те, що в центрі такого навчання є Дитина. Навчальне середовище
організовую таким чином, щоб заохотити дітей до спілкування, співпраці; щоб
кожна дитина відчувала, що її цінують, поважають, люблять. Адже там, де цінують повагу, довіру,
доброзичливість, учень легко вливається
в колектив, охоче висловлює свою думку, схиляється до творчого пошуку, завзято
прагне до вирішення складніших задач.
Використана література
1. Амонашвили
Ш.А. Баллада о воспитании. – Артемовск,
2008. – 171 с.
2.
Амонашвілі Ш.О. Без серця що зрозуміємо ? – Хмельницький, 2006 .-
66 с.
3. Амонашвили Ш.А. В чаше ребенка сияет зародыш
культуры.-
Артемовск, 2007. – 68 с.
4. Амонашвілі
Ш.О. Посмішко моя, де ти ?. – Хмельницький: 2007. – 32с
5.
Амонашвілі Ш.О. Школа життя. –
Хмельницький: Подільський
культурно – просвітительський центр ім. М.К.Реріха, 2002. – 169 с.
6. Сухомлинський В.О. Серце віддаю
дітям // Вибрані твори: У 5 т. –
К.:Рад.школа,1976.–Т.3.–468с.
7. Шарко В.Д. Сучасний урок:
технологічний аспект/Посібник для вчителів і
студентів.-К.: 2006.-220 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар